Оскільки влада починає шукати нові, чимдалі сумнівшіні версії терактів у Дніпропетровську, всім зрозуміло, що питання залишаться. Спочатку кажуть, мовляв, кримінальні розборки, потім кажуть, що коло версій звужується... Громадських активістів починають тягати по допитах.
Це безглузда деструкція, що не несе навіть збочену філософію "порядку" та прогресу. Жодних вимог. Залякування не як шантаж, заради досягнення своїх цілей, а заради залякування. Чи це можливо?
Правоохоронці намагаються довести, що в окремо взятій країні можливо.
Тоді можна вибудувати психологічний портрет українського терориста. Це аморальна, не зовсім розвинута інтелектуально особа, що не сприймає законів, впевнена у своїй безкарності, та готова жертвувати чужим життям заради власних цілей.
Чи це не портрет сьогоднішньої влади?
Можливо, фраза з анекдоту "яка країна, такі й теракти" справді відображає реальність?
Влада могла просто перевірити гнучкість суспільства до такого роду явищ, сприйняття потенційно винних, готовність до будь-яких утисків заради, нібито, збереження життя.
Не дарма Бенджамін Франклін сказав: "Той, хто згоден пожертвувати свободою заради тимчасового спокою, в результаті не отримає ні того, ні іншого".
Петро Рябенко
активіст громадської організації "Ніхто Крім Нас", адвокат
