Останнім часом в ефірах телеканалів влада нав'язливо намагається переконати громадян, що, нібито, підвищено соціальні стандарти, індексуються соціальні виплати та вже вирішено всі проблеми бідних верств населення. Тігіпко в телеефірах заявляє, що, зокрема, вирішено всі проблеми "чорнобильців" та "афганців".
Промови членів Уряду - це нашарування неправдивих фактів та маніпуляція цифрами, які очевидно покликані підтвердити гасло "покращення життя вже сьогодні".
Підтвердженням "блискавичного успіху" влади має слугувати їхнє вказування на Європу: "Бачите, коли вся Європа затягує паски, ми піднімаємо вам виплати". При цьому замовчується, що навіть у Греції, про проблеми якої ми постійно чуємо, мінімальна пенсія складає 1300 євро. Ще одна тенденція: всі свої прорахунки та непрофесійність чиновники списують на вимоги Міжнародного валютного фонду. Мабуть забуваючи, що серед вимог МВФ немає вимоги на кшталт утримання такого бездарного менеджменту країни.
Тігіпко та інші "захисники інтересів народу", виступаючи в засобах масової інформації, обплутують обманом громадян. Розуміючи, що доступ до телеефірів мають члени Кабміну або їх приспішники, а не лідери громадянського суспільства хотів би навести кілька контртез.
Влада, заявляючи, що життя в українців стало кращим, не підвищила жодного соціального стандарту. Натомість, порушує Конституцію України та закони, які стосуються соціального забезпечення громадян.
Наприклад, проблеми "чорнобильців" та "афганців" залишаються.
В мене є друг, ми разом воювали в Обмеженому контингенті радянських військ в Афганістані. У нього по першій групі інвалідності, як у солдата, який залишився без обох ніг та без ока, на сьогоднішній день двісті п'ятдесят доларів пенсії (разом з доплатою за Орден Червоної Зірки). Чи такого "стандарту" він заслужив виконавши сповна свій військовий обов'язок? Чи держава жодних обов'язків перед людьми не несе?
І люди в таких ситуаціях живуть.
Я на зустрічі з Тігіпком запитав: "Чи Вам відомо, що інвалід першої групи, ветеран війни, отримує дві тисячі гривень?"
"Цього не може бути", - сказав він у відповідь.
Тоді я переадресував це запитання одному з його підлеглих. "Так, це правда", - опустивши очі сказав він.
Тобто, у людини забрали все, молодість, здоров'я, можливість нормально працювати. До нього немає поваги з боку влади, а деколи він відчуває дискримінацію з боку суспільства, яку влада подекуди підігріває заявами про 30 неіснуючих тисяч гривень пенсії. А Президент заявляє, що протестують проти жебрацького життя ті, хто втратили совість. Бо всі кому справді важко - мовчать і терплять.
Мовчать бабусі й дідусі, які все життя відпрацювали в гарячих цехах чи на колгоспному полі. Вони чекають лише смерті, бо іншої долі відстояти вже не можуть. Вони бажають, щоб краще жили їхні діти та онуки.
Задля того, щоб добитися соціальної справедливості в державі, ми об'єдналися та створили організацію "Ніхто Крім Нас", ціллю якої є захистити себе та тих, хто себе захистити не може.
Позбавляючи нас засобів для існування, можновладці намагаються виростити націю бідних і нещасних мовчунів, яким можна впарити будь-яку пропаганду. Чи вийде це у влади? Сумніваюсь. Бо правда має таку властивість - перемагати.
А насамостанок, я хочу дати маленьку пораду. Попри всі негаразди треба вміти радіти життю.
Пам'ятаю Афганістан. Я служив в окремій розвідувальній роті 103 дивізії. Весна у розпалі. Ніхто не знав про себе, чи повернеться живим. А я дивлюся на яблуню і думаю: яблука зелені, але нарвав, зварив в котелку собі компот. Той смак пам'ятатиму все життя.
Петро Рябенко
Активіст громадської організації "Ніхто, Крім Нас", адвокат
